Ляшко Іван Іванович (09.02.1922 - 28.03.2008) — доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, завідувач кафедри обчислювальної математики (1969–1991), декан факультету кібернетики (1969–1977).

Народився 9 вересня 1922 р. у с. Мацківці Лубенського р-ну Полтавської обл. у сім’ї селянина. В 1936 р. закінчив 7 класів Мацківської школи, в 1939 р. — 10 класів СШ в Лубнах. На його долю випали найсуворіші випробування передвоєнних, воєнних і післявоєнних років. Майже 8 років, починаючи з 1940 р., прослужив на Чорноморському флоті.

Відразу після демобілізації у 1948 р. командир зенітної установки лінкора ”Севастополь” главстаршина І.І. Ляшко став студентом Київського учительського інституту, який закінчив усього за один рік. Працюючи вчителем у с. Ставище Київської обл., заочно і теж достроково закінчив у 1952 р. і Київський державний педагогічний інститут ім. О.М. Горького.

Математичні здібності і виняткова працелюбність молодого спеціаліста привернули увагу відомих вчених А.Ю. Ішлінського і Г.М. Положія. І.І. Ляшка було запрошено до аспірантури механіко-математичного факультету Київського університету.

У 1955 р. він захистив кандидатську дисертацію на тему “Розв’язок задачі фільтрації під багатошпунтовою греблею при довільному криволінійному водоупорі”, науковий керівник Г.М. Положій. У 1963 р. захистив докторську дисертацію на тему “Розв’зок фільтраційних задач методом сумарних представлень” на ступінь доктора фізико-математичних наук.

Педагогічну діяльність в університеті розпочав в 1955 р., працював на посадах асистента (1955–1960), доцента (1960–1965), професора (з 1965), завідувача кафедри математичної фізики (1964–1969), заступника декана та декана (двічі) механіко-математичного ф-ту (1965–1969, 1985–1987), декана ф-ту кібернетики (1969–1977), завідувача кафедри обчислювальної мате-матики (1968–1991), проректора з наукової роботи університету (1977–1985). З 1991 р. до останніх днів життя – головний науковий співробітник НДЧ ф-ту кібернетики.

З 1970 р. по 1984 р. був головою спеціалізованої Вченої ради факультету кібернетики із захисту докторських та кандидатських дисертацій.

З 1969 р. член-кореспондент, 1973 р. – академік АН УРСР.

Основний напрям наукової діяльності: математична теорія фільтрації та обчислювальна математика. Розв'язав низку складних математичних задач, важливих як з теоретичної, так і з практичної точок зору.

Під керівництвом І.І.Ляшка створено теретичну базу однієї з найпотужніших на терені колишнього СРСР наукової школи з математичної теорії фільтрації. Серед його учнів 3 доктори та 22 кандидати наук.

Зробив вагомий внесок в розвиток вищої освіти. В 1969 р. разом з академіком АН СРСР В.М. Глушковим створив перший в СРСР факультет кібернетики та став його деканом. Протягом 1975–1995 разом зі своїми колегами створив цикл з 8 підручників та 9 навчальних посібників для студентів вузів з математичного аналізу, диференціальних рівнянь та інших дисциплін, серед яких, зокрема, такі: “Математический анализ в примерах и задачах” (1974–1977), “Графіки функцій: довідник” (1977), “Справочное пособие по математическому анализу” (1978–1979), “Основы классического и современного математического анализа” (1988), “Графіки елементарних та спеціальних функцій” (1996). Деякі з них неодноразово перевидавались українською, російською, англійською, в'єтнамською, іспанською мовами.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР та кандидатом в члени ЦК КПУ. Тривалий час очолював Республіканське товариство “Знання” та був членом Президій: Всесоюзного товариства “Знання”, АН УРСР, Українського республіканського комітету захисту миру. Був членом секції інформатики комітету з Державних премій України, головним редактором “Журналу обчислювальної та прикладної математики”, членом Ради старійшин Київського університету.

Учасник бойових дій, ветеран Великої Вітчизняної війни (1940–1948). Нагороджений орденами “Вітчизняної війни” другого ступеня, “Трудового Червоного Прапора” (1981), “За заслуги” ІІІ-го ступеня (Відзнака Президента України) (1997), медалями “Ушакова”, “За оборону Севастополя” та більш ніж 15-ма медалями СРСР і України, Почесною Грамотою Верховної Ради України.

Почесне звання “Заслужений діяч науки УРСР” (1972). Лауреат Державної премії УРСР (1981, 1989), премії імені М.М. Крилова АН УРСР (1975), Нагороди Ярослава Мудрого Академії наук ВШ України (2001). Диплом пошани Виставки досягнень народного господарства СРСР та УРСР.

Автор та співавтор 400 наукових статей, понад 45 монографій, підручників, навчальних посібників, довідників, 6 авторських свідоцтв на винаходи.

Основні монографії:

  • Решение фильтрационных задач методом суммарных представлений. – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1963. – 175 с.
  • Метод мажорантных областей в теории фильтрации. – К.: Наукова думка, 1974. – 200 с. (співавтори – І.М. Великоіваненко, В.І. Лаврик, Г.Ю. Мистецький)
  • Вопросы автоматизации решения фильтрационных задач на ЭВМ. – К.: Наукова думка, 1977. – 288 с. (співавтори – І.В. Сергієнко, Г.Ю. Мистецький, В.В. Скопецький)
  • Математические методы исследования операций. – К.: Вища школа, 1979. – 311 с. (співавтори – Ю.М. Єрмольєв, В.С. Михалевич, В.І. Тюптя)
  • Фильтрация шумов. – К.: Библиограф, 1979. – 232 с. (співавтори – В.П. Віденко, О.Є. Цитрицький)
  • Математическое обеспечение сложного эксперимента. (в 5-ти томах). – К.: Наукова думка, 1982–1990. (коллектив співавторів)

Пішов з життя 28 березня 2008. Похований на Байковому кладовищі.