Михалевич Володимир Сергійович (10.03.1930 - 16.12.1994) — доктор фізико-математичних наук, професор, академік АН УРСР, АН СРСР, завідувач кафедри теоретичної кібернетики (1987–1991).

Народився 10 березня 1930 р. в м. Чернігові. В 1947 р. закінчив Чернігівську СШ № 8 з срібною медаллю, в 1952 р. – механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка за фахом “математика”. У 1952–1955 рр. навчався в аспірантурі КДУ і МДУ, спеціалізувався на проблемах математичної статистики і теорії оптимальних рішень. Його вчителем був видатний математик академік О.М. Колмогоров. Під його керівництвом В.С. Михалевич виконав перші серйозні наукові дослідження, які позначилися далі на всій його науковій діяльності.

У 1956 р. захистив кандидатську дисертацію “Застосування Байесовських процедур послідовного прийняття рішень в задачах статистичного контролю”, в 1967 р. – докторську дисертацію “Застосування методів послідовного аналізу для оптимізації складних систем”.

У 1956–1994 рр. — старший викладач, доцент, професор Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

У 1983–1994 рр. — завідувач кафедри теоретичної кібернетики та методів оптимального керування МФТІ.

З 1973 р. — академік АН УРСР, з 1984 р. – академік АН СРСР. Був також академіком-секретарем відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації, членом Президії НАН України.

Після смерті В.М. Глушкова очолював Інститут кібернетики АН УРСР (1982–1994).

Голова комісії системного аналізу АН СРСР (1987) та при Президії НАНУ з 1992 р.

У 1987–1991 рр. — завідувач кафедри теоретичної кібернетики за сумісництвом.

Протягом усієї своєї діяльності приділяв значну увагу підготовці кваліфікованих наукових кадрів, створив авторитетну наукову школу в області оптимізації і системного аналізу. Зробив значний внесок в теорію оптимальних рішень і розробку математичного апарату економічної кібернетики. Розвинув метод послідовного аналізу варіантів та концепцію інформатизації суспільства.

Підготував 48 кандидатів і докторів наук.

Лауреат Державної премії СРСР (1981), Державних премій України (1973, 1993), премій імені М. М. Крилова (1971) та В. М. Глушкова (1984). Заслужений діяч науки і техніки України (1990).

Нагороджений орденами “Октябрьской Революции” (1980), “Трудового Червоного прапору” (1976), ’’Кирила та Мефодия” (НРБ) (1985), медалями “За доблестный труд” (1970), “В пам’ять 1500-ліття Києва” (1982), “За строительство БАМ” (1986).

Автор понад 250 наукових праць, в тому числі 11 монографій. Основні праці:

  • Методы невыпуклой оптимизации. – М.:Наука, 1987. – 279 с. (співавтори – Гупал А.М., Норкін В.І.)
  • Методы последовательной оптимизации. – М.: Наука, 1983. – 207 с. (співавтор – Кукса А.І.)
  • Оптимизационные задачи производственно-транспортного планирования. – М.: Наука, 1986. – 264 с. (співавтори – Трубін В.О., Шор Н.З.)

Помер 16 грудня 1994 р. В пам’яті всіх, кому довелося з ним спілкуватись, В.С. Михалевич залишився вченим світового масштабу, нашою загальнонаціональною гордістю. Президія НАН України заснувала премію імені В.С. Михалевича “За видатні досягнення в галузі інформатики, теорії оптимізації і системного аналізу” (відділ інформатики НАНУ).