Бублик Борис Миколайович (25.01.1936 - 25.12.1999) — доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, засновник кафедри моделювання складних систем, її завідувач (1969–1999), декан факультету кібернетики (1977–1984).

Народився 25 січня 1936 р., в с. Клюки Тетіївського району Київської обл. Батько працював на Донбасі бухгалтером, в 1937 році потрапив під молох сталінських репресій, так що син його ніколи не бачив.

До сьомого класу навчався в Клюківській школі, а в старших класах в Оратівській СШ Вінницької обл. В 1953 р. був зарахований як вільний слухач на механіко-математичний ф-т Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Одразу проявив свої математичні здібності і вже після першої сесії, зданої на відмінно, був зарахований як студент стаціонару. В 1956 р. як кращий студент-відмінник представляв Київ на Всесвітній олімпіаді студентів в Москві.

З 1958 до 1961 р. навчався в аспірантурі на механіко-математичному факультеті, науковий керівник – завідувач кафедри теоретичної механіки професор Назаров О.О. В 1962 р. захистив кандидатську дисертацію з фізико-математиечних наук на тему: “Коливання пластин та пологих оболонок підкріплених ребрами жорсткості”, яка має застосування зокрема і до проблем авіа- та ракетобудування.

Трудову діяльність розпочав викладачем на кафедрі вищої математики і математичної фізики радіофізичного факультету. В 1966 р. одержав звання доцента. З 1969 до 1974 р. очолював спецфакультет перепідготовки спеціалістів в галузі кібернетики. Одночасно в 1969 р. заснував кафедру моделювання складних систем, якою керував протягом 30 років.

У 1969 році захистив докторську дисертацію з фіз.-мат. наук на тему “Чисельні методи розв‘язування задач теорії коливань пластин та оболонок”, в 1971 р. одержав диплом доктора наук і звання професора по кафедрі МСС.

З 1977 по 1984 р. – декан ф-ту кібернетики. На період його деканства припав найскладніший в історії факультету час добудови нового приміщення, переїзду з Червоного корпусу, умеблювання, устаткування обчислювальною технікою, “розселення” кафедр і організації навчального процесу в нових умовах.

Від 1979 р. – член-кореспондент АН України (НАН України).

У 1992–1994 та 1995–1996 рр. очолював Експертну Раду з інформатики та кібернетики новоутвореної ВАК України. У 1970–1977 рр. – секретар, у 1977–1995 рр. – голова спеціалізованої Вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій на факультеті кібернетики, у 1977–1984 рр. – голова Вченої ради факультету. Був членом редколегій багатьох наукових журналів.

Під керівництвом Б.М. Бублика сформувалась відома наукова школа з моделювання і оптимізації, в рамках якої за його життя захищено 17 докторських (тепер уже до 21) та біля 100 кандидатських дисертацій.

Б.М. Бублик був удостоєний 11 премій та державних нагород.

Лауреат премії імені М.Островського ЦК ЛКСМУ (1970) та премії “За кращу наукову роботу” Вищої школи України (1983), одержав почесне звання “Заслужений працівник вищої школи України” (1989).

Нагороджений медалями “За доблестный труд” (1979), “В пам‘ять 1500-річчя Києва” (1982), “За долголетний добросовестный труд” (1987), орденів “Знак почета” (1986), “За заслуги” ІІІ ступеня (нагорода Президента України, 1999).

Автор 112 наукових праць та 3 монографій серед яких:

  • Численное решение динамических задач теории пластин и оболочек. – К.: Наукова думка, 1976. – 224 с.
  • Структурно-параметрическая оптимизация и устойчивость динамики пучков. – К.: Наукова думка, 1985. – 304 с. (співавтори – Гаращенко Ф.Г., Кириченко М.Ф.)
  • Методы и алгоритмы решения задач оптимизации. – К.: Вища школа, 1983. – 512 с. (співавтори – Бейко І.В., Зінько П.М.)
  • Основы теории управления – К.: Вища школа, 1975. – 327 с. (співавтор Кириченко М.Ф.)

Помер 25 грудня 1999 р., похований на Байковому кладовищі м. Києва.